–Участь тут, у волонтерському центрі Лаксевог, зробила мене здоровішою. Без сумніву, — каже Нікьой.
Незалежно від того, чи людина сама є волонтером, чи бере участь у заходах, суть полягає в одному — бути частиною спільноти, вважає вона.
Від ста до нуля
Після 25 років роботи медсестрою в лікарні «Хаукеланд» їй довелося залишити професію. Спочатку вона думала, що вона вигоріла. Пізніше їй поставили діагноз — хвороба Паркінсона.
– За один день я перейшла від стовідсоткової зайнятості до нуля. Хто ти тоді взагалі? Це було надзвичайно важко, — каже вона.
Після переїзду до Лаксевога після розриву стосунків, вона майже нікого там не знала. Саме тому знайомство з волонтерським центром стало для неї важливим.
Бінго посеред дня
Протягом останнього року вона поступово почала брати участь у різних заходах: вікторинах, іграх в карти, боулінгу та заходах Асоціації хворих на Паркінсона.
Іноді вона думає, що трохи ніяково сидіти й грати в бінго посеред дня, але на це просто не варто зважати:
– Це допомогло мені потроху знову стати на ноги. Маленькими кроками. Я намагаюся бути настільки соціально активною, наскільки можу.
Хоче започаткувати мовне кафе
Упродовж свого трудового життя вона завжди прагнула допомагати іншим. Зокрема, вона допомагала біженцям вивчати норвезьку мову. Саме цього їй зараз бракує. Якщо стан здоров’я дозволить, вона сподівається знову робити свій внесок. Вона хоче започаткувати мовне кафе.
– Найбільша радість, яка існує — дарувати радість іншим. Це беззаперечна істина.
Керівниця волонтерського центру Лаксевог Карі Труде Ейкеланн говорить, що волонтерська діяльність часто має однакове значення як для волонтера, так і для учасника заходу.
– Багато наших волонтерів непрацездаті, безробітні або пенсіонери. Бути волонтером важливо і для них також.
Для Нікьой висновок простий:
– Я не знаю, що б робила без волонтерського центру.